(050) 073-9254

(098) 256-6366

infoit@outrozu@mnyiinukr.com

Блог

Соціальний бізнес: перша пекарня для особливих людей Good Bread from Good People

13.07.2018 16:58

Влад Малащенко — молодий підприємець, який відкрив пекарню Good Bread from Good People, де працюють люди з ментальною інвалідністю. Вони печуть кекси й мафіни. Поруч знаходиться супроводжуючий педагог, який підтримує, спрямовує і допомагає. Потім продукція завдяки кур'єру відправляється на полиці кав'ярень або відразу додому до покупця.

Особливість Good Bread from Good People в тому, що це не реабілітаційний центр, а повноцінний соціальний бізнес. Люди з порушеннями в розвитку виконують роботу, заробляють гроші, при цьому соціалізуються й отримують задоволення від процесу.

Ми поспілкувалися з Владом, щоб дізнатися, звідки прийшла ідея, як він знайшов інвестиції на непростий проект і які має плани по розвитку бізнесу.

Фото з сайту startupukraine.com

ДОСЬЄ ПІДПРИЄМЦЯ

Владислав Малащенко

Вік: 21 рік

Освіта: Акторська, працював у театрі до вересня 2016-го року. Зараз вивчає антропософію, лікувальний педагог.

Бізнес: Пекарня для людей з ментальною інвалідністю Good Bread from Good People

Цитата: «Якщо ми будуємо бізнес, сім'ю, життя тільки заради своїх потреб, то чи потрібно це взагалі?»

 

— Влад, розкажи нашим читачам: що це за пекарня? У чому її сенс?

Тиждень тому відкрив пекарню Good Bread from Good People. Місія нашої пекарні: дати можливість реалізувати себе. Ми беремо на роботу людей, які мають порушення в розвитку. Зараз вже є двоє таких працівників Кирило та Женя. Вони круто працюють, у них усе виходить.

Ми хочемо, щоб люди з ментальною інвалідністю приходили до нас.

У таких людей в Україні доля сумна: вмирають батьки і все вони більше нікому не потрібні. Тільки 10% батьків, чиї діти мають порушення розвитку, знають, як з ними працювати. Решта 90% особливих людей просто сидять вдома. В одному тільки Оболонському районі живе 20 000 таких людей і людей з інвалідністю. Тільки в одному районі! По Києву ще більше. Їх не видно. Вони не ходять по вулицях, сидять вдома й це сумно.

Зараз ми тільки відкрилися, почали наймати людей: пекарів, кур'єрів, супроводжуючих. Активно вчимося.

 

— Які глобальні плани з розвитку пекарні?

— Мій final goal 100 тисяч чоловік, 100 тисяч робочих місць по Україні. Ця пекарня перший етап, аби просто спробувати. А взагалі хочемо зробити Good Cafe from Good People. Сподіваюся, що відкриємося десь взимку й що знайдемо на це гроші. Хочу, щоб там була повна інклюзія. Щоб можна було прийти, випити чашку кави, з'їсти чогось смачного й поспілкуватися з цими особливими людьми, дізнатися, як у них справи.

Спочатку відкритися в Києві. Потім піти в інші великі міста: Дніпро, Харків, Одеса, Львів. Далі мрію, щоб пекарня й кафе були в кожному місті України. У моїх планах зробити ще квітковий магазин, столярний цех, але тут є нюанси, оскільки в такій роботі можна порізатися, потрібна особлива техніка безпеки. Це на майбутнє, поки ми тільки думаємо, як можна все влаштувати.

Ремесло має бути терапією. Не тільки, щоб людина прийшла, відпрацювала зміну й пішла. А щоб лікувалася тим, що робить.

У випадку з пекарнею, робота з тістом терапевтична. Люди відчувають себе спокійніше, впевненіше.

Фото з сайту startupukraine.com

— Влад, а як з'явилася ідея створити пекарню? Чому соціальний бізнес?

— Коли я виграв грант на навчання від Startup Ukraine, довго думав. Мені хотілося вирішити цей біль: для особливих дітей у нас є державна та суспільна допомога, а от для дорослих крім реабілітаційних центрів, яких у Києві близько 4-5, нічого немає. Вони просто доживають свої роки. А всі інші люди цього не бачать, тому й не усвідомлюють цей біль.

У особливих людей немає амбіцій для реалізації себе, і вони просто чекають, поки їх запросять на роботу. І це нормально, тому що вони виросли в такому середовищі, де їх усюди запрошують.

Проблема прийшла просто з болем.

В Україні є кондитерські, пекарні, куди приходять особливі люди й печуть хліб. Але наша особливість у тому, що ми не просто печемо, а ще й даємо зарплату, продаємо продукцію. У нас соціальне підприємництво. Ми не просто реабілітаційний центр, де люди печуть мафіни, ми робимо щось більше й даємо можливість заробити собі на життя. Плюс елемент соціалізації та трудотерапія.

У світі це нормальна практика. У Швейцарії є завод по виготовленню музичних інструментів, де працюють люди з синдромом Дауна. Вони, під контролем супроводжуючих, виконують монотонну роботу, яка їм подобається. І ці працівники відчувають себе потрібними.

Якщо ми будуємо бізнес, сім'ю, життя тільки заради своїх якихось потреб, то чи потрібно це взагалі?

 

— Який був алгоритм роботи для запуску бізнесу?

— Ще під час навчання в університеті я хотів продавати. Тому пік бананові кекси й розповсюджував їх серед друзів та знайомих. Я не пекар, але навчився пекти, бо розумів: мені потрібно в цьому розбиратися для майбутньої справи.

Були питання з інвесторами. Для запуску бізнесу все одно потрібні якісь гроші. Адже в нас не просто послуга, у нас виробництво. Усе це досить дорого коштує. Я почав шукати інвесторів, почав все рахувати. У мене з'явилася одногрупниця-інвестор, і вона запропонувала вкласти гроші в мою ідею. Я отримав інвестиції. Дуже довго шукав приміщення, знайшов, на наступний день уклали контракт і все.

За минулий тиждень ми закупили обладнання, тестували, пробувати пекти, налагоджувати процеси. Головне зробити перший крок і не боятися йти на певні ризики.

 

— Влад, соціальний бізнес непросте середовище. Ти аналізував ризики?

— Ризики є завжди. Ми розуміємо, що купувати нашу продукцію, знаючи, ким вона виготовлена це нелегко. Людям легше піти в супермаркет і купити собі таку ж булочку, але дешевшу. Для багатьох особливих людей не існує: «А що значить «особливі»? Раптом у них там слина з рота капає?», і так далі.

Для людей це високоемоційна покупка. Ми розуміємо, що такий ризик є. Сподіваємося, що у нас все вийде, і ми будемо довго й щасливо працювати.

 

— Влад, а як підбираєте персонал для пекарні?

— У нас є HR, він працює в реабілітаційному центрі, і в нього людей, яким можна запропонувати роботу, дуже багато.

 

— Хто такий супроводжуючий?

— Це корекційний або лікувальний педагог, який весь день перебуває з людьми з ментальною інвалідністю й контролює процес роботи. Ось сьогодні у нас на зміні Женя та Настя як супроводжуюча. Настя за весь день може навіть не доторкнутися до тіста, лише допомагати, стежити, направляти процес у потрібне русло.

Фото з сайту startupukraine.com

— Скільки людей у команді зараз?

— Шість, але ми хочемо більше. Я хочу, щоб особливих людей було стільки ж, скільки й звичайних. І щоб ми були на рівних.

 

— Як плануєш розвивати маркетингову складову?

— У нас пекарня зараз B2B. Плануємо поставляти нашу випічку в кав'ярні, а кав'ярні вже продаватимуть її людям. Там буде наш стенд, з інформацією й продукцією. Зрозуміло, що буде SMM і PR. Усе начебто стандартно, але будемо намагатися розвиватися. У жовтні нам потрібно продавати вже 60 мафінів на день.

 

— Який асортимент пекарні, чим будете радувати?

— У нас будуть дві основні позиції кекси й мафіни. Головний банановий кекс, я таких в Києві не бачив, він буде важити кілограм. Плюс будуть солодкі маффіни, наприклад, шоколадні, та кілька позицій солоних маффінів. Зараз усе розробляємо.

 

— Влад, порадь, як не побоятися почати свою справу та зробити перший крок?

— Головне зрозуміти, що ти робиш. Тому раджу, перш за все, подумати на місією.

 

— Влад, наш блог читає багато підприємців. Ти можеш запросити їх до співпраці зі своєю новою пекарнею Good Bread for Good People.

— Звичайно! Крім B2B буде і B2C, можна буде замовляти продукцію додому. Також хочемо співпрацювати з кав'ярнями та ресторанами.

Тому, якщо серед читачів є ті, кому цікавий наш бізнес, буду радий співпраці!


Поширити